А я дивлюсь і думаю – скільки ж ніг пройшло через наші руки
А я дивлюсь і думаю – скільки ж ніг пройшло через наші руки?! Скільки очей, сердець, усмішок, а часом і сліз.
Професія хореографа, викладача, вчителя передбачає близький контакт із дитиною. Тактильне та душевне поєднання. Кожна дитина, яку торкнулися наші руки, назавжди стає «нашою». Вони діляться з нами секретиками. Приносять свої малюнки, дарують подарунки зроблені своїми руками (і ви не думайте, ми їх зберігаємо і досі)) І щоразу, коли дитина з якихось причин йде - це маленька смерть. Працювати з дітьми без почуттів неможливо, вкладаючись фізично, ти обов'язково вкладаєшся і душевно. Радієш, переживаєш, сердишся коли не виходить, шукаєш новий підхід, нову можливість і йдеш далі. Кожен позитивний результат – це наша перемога. Кожен невдалий – це наша спільна поразка. Наша робота – це наше життя. Чи не розділена, невід'ємна частина нас самих. Немає в моєму житті учнів, яких ми не пам'ятаємо, мало того, всіх пам'ятаєм за іменами.
"Дорогі наші, якщо нам вдалося внести в життя кожного з вас радість - ми вже щасливі." (Eric Sachko)
Ансамбль «Вишиванка» зразкової хореографічної студії народного танцю Бродівський центр дитячої та юнацької творчості