Щоб ворог не прийшов до нас, треба йти і воювати з ним там, де він вдерся на територію України!
Щоб ворог не прийшов до нас, треба йти і воювати з ним там, де він вдерся на територію України!
1 жовтня відзначаємо День захисників і захисниць
Щиро вітаємо тих, хто тримає над нами небо!
Віри у Перемогу, витримки та здоров'я бажають захисникам та захисницям ветерани-освітяни Львівщини з нагоди Дня захисників і захисниць і свята Покрови Пресвятої Богородиці!
ВІТАЛІЙ ГАНУШКЕВИЧ
вчитель фізичної культури Бродівського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №3 Бродівської міської ради, ветеран російсько-української війни.
У перший тиждень повномасштабного вторгнення московських окупантів вчитель Віталій Ганушкевич отримав повістку, відтак зголосився до військкомату і був мобілізований. Далі він опинився в одному з військових навчальних центрів, де навчався на снайпера.
«Після того, як нам зачитали бойовий наказ, ми проїхали до Сіверська, що в Донецькій області. Це 5 км до Бахмута. Там перебував тривалий час і виконував бойові завдання. 2023 року дістав тяжке поранення, внаслідок якого лікарська комісія мене комісувала. Я повернувся на роботу до школи», - розповідає Віталій Ганушкевич.
«Я жодної хвилини ніколи не пошкодував, що пішов в ЗСУ. Цей був мій обов`язок. До того ж тепер маю багато побратимів! – наголошує він.
У Віталія Ганушкевича є державні нагороди та відзнаки.
Повернення до мирного життя для нього не було легким. Він досі час до часу проходить курси реабілітації.
«Ставлення до людей зовсім інше. Я тепер знаю ціну життя. Напевне, я став добрішим, насамперед ціную повагу до людини, намагаюсь це почуття цінності життя і поваги до ближнього передати своїм учням», – зазначив Віталій Ганушкевич.
Вітаючи своїх побратимів, що нині тримають фронт і відбивають численні атаки москалів, Віталій Ганушкевич наголошує: «Вони Титани, вони знають, що хтось має захищати Україну. Честь їм і слава!».
МИХАЙЛО КАЗИМИР
директор Львівського обласного центру еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді, ветеран російсько-української війни.
«24 лютого 2022 року я і мої друзі прийшли до військкомату. Згодом нас скерували до Центру комплектування. 8 березня ми склали присягу. Понад два місяці навчались-тренувались, а після того потрапили на Харківський напрямок».
Загалом Михайло Казимир перебував на службі у Збройних силах України півтора року, з них дев'ять з половиною місяців – безпосередньо у зоні бойових дій.
«Де б ми не були, а ми були на Харківщині понад пів року, а потім на Сумщині – протягом двох місяців, а згодом потрапили в Донецьку область, в Бахмут, - запам'яталось ставлення людей. Часто ми спинялись саме в закладах освіти, і педагоги та й інші працівники освіти, привітно нас зустрічали, допомагали розташуватись, забезпечували додатковим харчуванням. Це мене дуже вразило. Я сам з освіти і було приємно, що освітяни з цих регіонів до нас привітно ставились».
Михайло Казимир про мотивацію: «Я і мої товариші, ми добре розуміли очевидну річ: щоб ворог не прийшов до нас на Львівщину, треба йти і воювати з ним там, де він вдерся на територію України. Тільки так ми зможемо захистити наші родини і наших дітей. До того ж ми, як мисливці, були підготовлені, особливо якщо порівнювати з іншими добровольцями. Ми мали свій спецодяг, свою зброю, знали основи маскування, мали свої повнопривідні автомобілі і радіостанції. Власне, лише згодом нам видали і одяг, і зброю, і техніку».
«Я служив у розвідувальному підрозділі. Починав службу солдатом, а повернувся офіцером – 125-та бригада територіальної оборони. Завершив службу на посаді командира розвідувального взводу. Одразу додам, що свого часу я багато років працював в державних природоохоронних органах і боровся з браконьєрством. Багато хто з моїх фронтових побратимів також. Ми завжди мали право на носіння табельної вогнепальної зброї. Звісно, на війні інша специфіка, але досвід держслужбовця і мисливця мені неабияк знадобився».
Михайло Казимир зазнав кілька контузій і уражень. Чотири місяці перебував у різних госпіталях. Додому повернувся у липні 2023 року. Демобілізувався за станом здоров'я. Нагороджений численними державними відзнаками.
Що змінилось після повернення на посаду директора Львівського обласного центру еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді: «По-перше, дуже гостро рефлексую на російську мову. По-друге, довший час звикав до голосних звуків у мирному місті. До того ж у нашому Центрі працює дуже професійний і дружній колектив, і ми постійно щось робимо для ЗСУ. Або донати збираємо, або виготовляємо маскувальні сітки чи окопні свічки».
Львівський обласний екоцентр має низку відзнак і подяк від різних підрозділів Сил оборони: Національної гвардії, 80-ї бригади і 125-ї бригади тероборони.
Звертаючись до захисників і захисниць України, ветеран-освітянин, кандидат сільськогосподарських наук Михайло Казимир каже: «Витримки вам і мужності. Ми на вільній Україні плекаємо таланти наших дітей і намагаємось це робити самовіддано і чесно. Віримо у нашу перемогу!».
АНДРІЙ БУНЯК
вчитель предмета «Захист України» навчально-виховного комплексу Станківський загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад», ветеран російсько-української війни.
Вчитель Андрій Буняк пішов боронити Україну у перші дні війни. Служив у Сухопутних військах, в армійській авіації.
«Я призивався і у 2014 році, а також без вагань пішов до військкомату і після повномасштабного вторгнення. Я це сприймав і сприймаю не тільки як громадянський обов'язок, а і як моє покликання», – зазначає Андрій Буняк.
Він демобілізувався за сімейними обставинами.
«Все змінилось – і суспільство, і діти. Я це відчув, коли знову опинився в умовах цивільного життя. Діти вимагають іншого ставлення. Вони відкритіші та чесніші, і я навзаєм намагаюся бути з відвертим і щирим», - підкреслює Андрій Буняк.
Його побажання захисникам і захисницям України – «Незламного духу, віри, здоров`я і Перемоги!»
