Відкрили меморіальні дошки трьом полеглим захисникам України
1 жовтня – особливий день для України. Свято Покрови Пресвятої Богородиці, День захисників і захисниць України, День Українського козацтва – це дата, сповнена глибокого символізму, віри, боротьби й пам’яті. У ці дні ми згадуємо не лише тих, хто тримає небо над нами, а й тих, хто вже не повернеться з бою.
Саме в цей день на фасаді школи у с. Берлин відкрили меморіальні дошки трьом полеглим захисникам України. Торік тут встановили пам’ятну дошку захиснику Володимиру Сеху.
Віддати шану прийшли чимало людей — рідні, друзі, односельчани, вчителі та знайомі, щоб схилити голови перед подвигом тих, хто віддав життя за свободу нашої країни. Почесне право відкрити меморіальні дошки надали рідним полеглих Героїв. Чин освячення здійснили о. Андрій Чехут і о. Роман Кучкуда, звернувшись до присутніх словами: "Це пам’ять, яка має жити в серці кожного з нас".
Ще три долі обірвані війною:
Тарас Леонідович Чесноков був випускником Берлинського ЗЗСО. Через рік після початку війни був мобілізований, пройшов вишкіл у навчальному центрі академії сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного. Мав 4 ротації в зону АТО. Воював у найгарячіших точках Донеччини та Луганщини. У 2022 році знову доєднався до лав ЗСУ. Він був водієм мінометної групи взводу бойового забезпечення. Окупанти обірвали його життя на Донеччині. У воїна залишилася дружина і двоє дітей.
Йому було лише 33 роки.
Ярослав Степанович Морозюк у мирний час виготовляв бруківку у с. Берлин, згодом працював на фірмі «Екогалич продукт». З перших днів повномасштабного вторгнення воїн став до лав 103-ої окремої бригади ТрО ЗСУ. Його вибір був очевидним — йти боронити рідну землю, своїх дітей, онуків та Україну. Загинув Ярослав Степанович 5 травня 2022 року під час виконання бойового завдання. У воїна залишилися дружина, троє дітей та онуки.
Йому назавжди тепер 48 років.
Михайло Миколайович Батюк також навчався у Берлинському ЗЗСО. На фронті був на посаді телефоніста, лінійним наглядачем відділення звʼязку батальйону матеріального забезпечення військової частини. Ніс службу у гарячих точках фронту. Окупанти обірвали його життя на Бахмутському напрямку під час виконання бойового завдання. У Михайла Миколайовича залишилися дружина та двоє дітей.
Тепер йому навіки 44 роки.
«Ми повинні пам’ятати, якою ціною ми маємо мирне небо над головою. Наш обов’язок — зберегти пам’ять про наших Героїв і передати її далі», — зазначила перший заступник міського голови Ірина Олеха.
Староста Язлівчицького старостинського округу Мирослава Заяць подякувала усім, хто долучився до виготовлення меморіальних дошок, а також зазначила: коли розпочалася повномасштабна війна, сотні тисяч українців взяли до рук зброю. Серед них – і наші односельчани. Вони не ховалися за спинами інших. Вони пішли захищати нас — з честю, із вірою та гідністю.
Вічна пам'ять Героям України!
